Ein Adler flog über den Hühnerhof, um sich ein Mittagessen zu fangen. Um sich das richtige Huhn auszusuchen, liess er sich auf eine Korndarre, wo das Getreide getrocknet wurde, nieder und schaute sich um. Dann flog er auf die nächste Korndarre und versuchte von dort aus, das richtige Huhn zu finden.
Die Hühner hatten aber den Adler schon längst gesehen und versteckten sich unter Brettern und Büschen. Schliesslich flog der Adler auf den Zaun, um die Hühner besser entdecken zu können.
Da gackerten die Hühner sagten belustigt zueinander: «Weshalb nennt man den Adler eigentlich den König der Vögel? Er fliegt ja nur von der Korndarre zum Zaun, das können wir auch.»
Der Adler hatte die Worte genau gehört. Verärgert rief er: «Ich kann nicht nur niedrig fliegen, sondern auch ganz hoch, bis zu den Wolken!»
Die Hühner hielten sich ganz still und warteten, bis der Adler davongeflogen war. Dann kamen sie aus ihren Verstecken hervor, gackerten aufgeregt und sagten: «Pah! Was hat er davon, dass er bis in den Himmel fliegen kann. Wenn ihn der Hunger plagt, muss er trotzdem herabfliegen, um eins von uns zu packen. Wären wir nicht müsste er in seinen Wolken elend verhungern.»
Darauf pickten sie zufrieden nach Körner und Würmern und freuten sich.
Märchen aus der Ukraine, Fassung ©Djamila Jaenike, nach: L. Remané, Die Sonnenrose, Berlin 1966
Орел і кури
Над курячим двором пролітав орел, щоб пообідати. Щоб вибрати потрібну курку, він вмостився на току, де сушилося зерно, і озирався довкола. Потім він перелетів до сусіднього току і звідти намагався знайти потрібну курку. Але кури вже давно побачили орла і сховалися під дошки та кущи. Врешті-решт, орел злетів на огорожу, щоб краще бачити курей. В той час кури кудкудакали і весело казали одна одній: "Чому орла називають, в загалі-то, царем птахів? Він тільки перелітає від току до огорожі, ми теж так можемо".
Орел чітко почув ці слова. Роздратований, він вигукнув: "Я можу літати не тільки низько, але й дуже високо, аж до хмар!"
Кури сиділи нерухомо і чекали, поки орел полетить геть. Тоді вони вилізли зі своїх схованок, збуджено кудкудакали і казали: "Ко-ко-ко! Що йому з того, що він може злетіти аж до небес. Коли його мучить голод, йому все одно доводиться летіти вниз, щоб схопити когось із нас. Якби не ми, йому довелося б померти з голоду в своїх хмарах".
Потім вони задоволено клювали зернятка і черв'ячків та раділи.
Казка з України, версія ДжамілиДженіке, після: "Сонячна троянда", переклад Л. Ремане, Берлін 1966 р.
The eagle and the chickens
An eagle flew over the chicken yard to catch a midday meal. In order to choose the right chicken, he settled on a grain kiln, where the grain was dried, and looked around. Then he flew to the next grain kiln and tried to find the right chicken from there. But the chickens had already seen the eagle and hid under boards and bushes. Finally, the eagle flew onto the fence to better spot the chickens.
Then the chickens said to each other with amusement: "Why is the eagle actually called the king of birds? He only flies from the grain kiln to the fence, we can do that too."
The eagle had heard the words exactly. Annoyed, he shouted, "I can fly not only low, but also very high, up to the clouds!" The chickens kept very still and waited until the eagle flew away. Then they came out of their hiding places, clucked excitedly and said, "Pah! What does he get out of it that he can fly all the way to heaven. When he is hungry, he still has to fly down to grab one of us. If we were not he would have to starve miserably in his clouds."
Thereupon they pecked contentedly at grains and worms and rejoiced.
Fairy tale from Ukraine, © translated by S. Jaenike, version by Djamila Jaenike, based on: L. Remané, Die Sonnenrose, Berlin 1966.