In einem grossen, klaren See lebte einmal eine Forelle mit ihrem Kind. Jeden Tag schwamm die kleine Forelle mit ihrer Mutter ein wenig weiter vom Ufer fort. Einmal aber hatte das Forellenkind Lust, ganz weit weg zu schwimmen. Es schwamm ganz allein davon. Es schwamm und schwamm, bis es ans andere Ufer des Sees kam. Es schaute sich um und sah eine riesige grosse Bohne am Ufer wachsen. «Hallo, du Bohnenungeheuer!», rief die kleine freche Forelle und lachte.
«Hallo, du winziges Fischlein!», rief die Bohne zurück.
Als die kleine Forelle dies hörte, ärgerte sie sich so sehr, dass ihr die Tränen kamen. Schnell schwamm sie zurück zur Mutter. «Mutter, Mutter!», rief sie. «Ich bin bis zu der grossen Bohne geschwommen, aber diese nannte mich ‹winziges Fischlein›. Warum lacht sie mich aus, bin ich nicht schon gross und stark?»
«Nun», sagte die Forellenmutter, «hast du sie vielleicht beleidigt?»
«Aber nein, Mama, was denkst du von mir!»
«Gut, dann schwimmen wir zur Bohne und fragen sie.»
Gemeinsam schwammen sie bis zum anderen Ufer vom See. Schon von Weitem sahen sie die grosse Bohne am Ufer stehen.
«Guten Tag, verehrte Frau Bohne», rief die Forellenmutter.
«Guten Tag, liebe Frau Forelle», grüsste die Bohne zurück.
«Sagen Sie, liebe Frau Bohne, warum haben Sie mein Töchterlein beleidigt und es winziges Fischlein genannt?»
«Oh», sagte da die Bohne, «ich dachte, das gehört sich so. Wie du mir, so ich dir, heisst es doch. Ihr Töchterlein nannte mich Bohnenungeheuer und ich nannte es winziges Fischlein.»
Da schämte sich die kleine freche Forelle und tauchte schnell unter. Von diesem Tag an aber hat sie sich immer gut überlegt, wie sie andere Leute nannte.

Märchen aus der Ukraine, Kindermärchen für Gross und Klein,, © Mutabor Verlag 

The little trout and the big bean

Once upon a time, in a large lake, there lived a trout and her child. Every day the little trout and its mother swam a little further away from the shore. Once, however, the little trout felt like swimming far away. She swam away all alone. She swam and swam until it came to the other side of the lake. She looked around and saw a huge bean growing on the shore. "Hello, you bean monster!" shouts the cheeky little trout, laughing.
"Hello, you tiny fish!" the bean called back. When the little trout heard this, she was so annoyed that tears came to her eyes. Quickly she swam back to her mother. "Mother, mother!" she cried, "I swam all the way to the big bean, but she called me 'tiny little fish.' Why does she laugh at me, am I not already big and strong?"
"Well," said the mother trout, "perhaps you have offended her?"
"Why no, mama, what do you think of me!"
"Well, let's swim to the bean and ask her."
Together they swam to the other side of the lake. Even from a distance they saw the big bean standing on the shore.
"Good afternoon, dear Mrs. Bean," called the trout mother.
"Good afternoon, dear Mrs. Trout," the bean greeted back.
"Tell me, dear Mrs. Bean, why did you insult my little daughter and call her a tiny fish?"
"Oh," said the bean, "I thought that was the proper thing to do. Tit for tat, as they say. Your little daughter called me a bean monster, and I called her a tiny fish."
Then the cheeky little trout was ashamed and quickly dived under. From that day on, however, she always thought carefully about what she called other people.

Fairy tale from Ukraine,  translated by S. Jaenike, after: D. Jaenike, Kindermärchen für Gross und Klein, © Mutabor Verlag

Маленька форель і велика квасоля 

Колись давно, у великому чистому озері, жила собі форель зі своїм дитям. З кожним днем маленька форель з матір'ю відпливала все далі від берега. Але одного разу дитина форелі захотіла поплисти подалі. Вона попливла сама. Пливла і пливла, аж поки не дісталася до іншого берега озера. Вона озирнулася і побачила величезну квасолю, що росла на березі.  
-Привіт, бобове чудовисько! - вигукнула нахабна маленька форель і засміялася. 
-Привіт, крихітна рибко! - обізвалася квасоля. 
Коли маленька форель це почула, вона так розлютилася, що їй на очі  навернулися сльози. Вона швидкопопливла до матері.  
-Мамо, мамо! - репетувала вона, -Ядопливла аж до великої квасолі, а вона назвала мене "крихітною рибкою". Чому вона з мене сміється, хіба я вже не велика і не сильна? 
-Ну що ж, - сказала мати-форель, - можливо, ти її образила? 
-Та ні, мамо, що ти про мене думаєш! 
-Добре, тоді попливемо до квасолі і запитаємо її. 
Разом вони перепливли на інший берег озера. Ще здалеку вони побачили велику квасолю, яка стояла на березі. 
-Добрий день, шановна пані Квасоле, - вигукнула мати-форель. 
-Добрий день, шановна пані Фореле, - привіталася квасоля у відповідь. 
-Скажіть, шановна пані Квасоле, чому Ви образили мою маленьку донечку і назвали її крихітною рибкою? 
-Ох, - сказала квасоля, - я думала, що так буде правильно. Як то кажуть, око за око. Ваша маленька донька назвала мене бобовим чудовиськом, а я назвав її крихітною рибкою. 
Тоді нахабна маленька форель засоромилася і швидко пірнула під воду. Проте з того дня вона завжди ретельно обмірковувала, як називати інших людей. 

Казка з України, Казки про рослини з усього світу, © MutaborVerlag 2021