Колись давно, у великому чистому озері, жила собі форель зі своїм дитям. З кожним днем маленька форель з матір'ю відпливала все далі від берега. Але одного разу дитина форелі захотіла поплисти подалі. Вона попливла сама. Пливла і пливла, аж поки не дісталася до іншого берега озера. Вона озирнулася і побачила величезну квасолю, що росла на березі.  
-Привіт, бобове чудовисько! - вигукнула нахабна маленька форель і засміялася. 
-Привіт, крихітна рибко! - обізвалася квасоля. 
Коли маленька форель це почула, вона так розлютилася, що їй на очі  навернулися сльози. Вона швидкопопливла до матері.  
-Мамо, мамо! - репетувала вона, -Ядопливла аж до великої квасолі, а вона назвала мене "крихітною рибкою". Чому вона з мене сміється, хіба я вже не велика і не сильна? 
-Ну що ж, - сказала мати-форель, - можливо, ти її образила? 
-Та ні, мамо, що ти про мене думаєш! 
-Добре, тоді попливемо до квасолі і запитаємо її. 
Разом вони перепливли на інший берег озера. Ще здалеку вони побачили велику квасолю, яка стояла на березі. 
-Добрий день, шановна пані Квасоле, - вигукнула мати-форель. 
-Добрий день, шановна пані Фореле, - привіталася квасоля у відповідь. 
-Скажіть, шановна пані Квасоле, чому Ви образили мою маленьку донечку і назвали її крихітною рибкою? 
-Ох, - сказала квасоля, - я думала, що так буде правильно. Як то кажуть, око за око. Ваша маленька донька назвала мене бобовим чудовиськом, а я назвав її крихітною рибкою. 
Тоді нахабна маленька форель засоромилася і швидко пірнула під воду. Проте з того дня вона завжди ретельно обмірковувала, як називати інших людей. 

Казка з України, Казки про рослини з усього світу, © MutaborVerlag 2021