Одного разу молода жінка сиділа біля своєї хати і плакала. Тут проходила стара жінка, яка ходила від хати до хати і просила милостиню, та й запитала:
— Що сталося, чого ти так плачеш? 
— Ох, добра жінко, краще не питай! Чоловік мене щодня лає, навіть погрожує побити.     
— Це погано, — сказала старенька, — але скажи мені, що ти робиш, коли він тебе сварить?
— Коли він лає, я теж лаюся! Якщо він скаже одне слово, я скажу десять, але це марно.
— Що ж, можливо, я зможу тобі допомогти, — сказала стара.
— Ой, будь ласка, допоможіть мені, бо я не можу так далі жити. Натомість я Вам щедро віддячу.
Старенька попорпалася в своїй торбинці, витягла пухирець і сказала:
— Це чарівне зілля. Завжди носи пляшечку з собою, та коли почнеться знову суперечка, зроби ковток з пляшечки. Тримай його у роті, але не ковтай і не випльовуй, поки сварка не закінчиться, і ти побачиш, як у вашу оселю знову прийде мир.
Молодиця пообіцяла зробити все саме так, як сказала стара.
Невдовзі чоловік повернувся додому, і скоро між ними виникла сварка.
Одне слово тягнуло за собою інше, ставало все голосніше і голосніше, аж поки жінка не згадала про пляшечку з чарівним зіллям. Вона швидко відкрила її, зробила ковток і довго тримала чарівну воду в роті. І — о диво: коли жінка не промовила жодного слова, чоловік теж замовк, і в хату повернувся спокій.
Так жінка робила це щодня, і незабаром вона знову стала щасливою.
Одного разу вона сиділа перед хатою, співала і лущила молодий горох, коли стара знову зайшла стежкою. Вона побачила молоду жінку і запитала:
— Що сталося, чого ти така щаслива? Чи допомогло моє чарівне зілля?
— О, добра пані, Ваше чарівне зілля творить чудеса. Щоразу, коли чоловік хоче посперечатися, я роблю ковток та незадовго він стає спокійним і суперечка забувається.  Зараз я хочу Вам ще й винагороду дати. Молодиця побігла в хату, вийшла знову з хлібом, салом та каже:
— Ось це тобі, але дай мені, будь ласка, ще трохи чарівної води, моя пляшечка майже порожня.
Стара взяла хліб і сало та сказала:
— Відтепер ти можеш брати воду з криниці, і це теж буде творити чудеса, — після чого вона пішла, посміхаючись.

Казки з України, версія Джаміли Дженіке, за: Das Luchsfellchen, Berlin o. J.