Над курячим двором пролітав орел, щоб пообідати. Щоб вибрати потрібну курку, він вмостився на току, де сушилося зерно, і озирався довкола. Потім він перелетів до сусіднього току і звідти намагався знайти потрібну курку. Але кури вже давно побачили орла і сховалися під дошки та кущи. Врешті-решт, орел злетів на огорожу, щоб краще бачити курей. В той час кури кудкудакали і весело казали одна одній: "Чому орла називають, в загалі-то, царем птахів? Він тільки перелітає від току до огорожі, ми теж так можемо". 
Орел чітко почув ці слова. Роздратований, він вигукнув: "Я можу літати не тільки низько, але й дуже високо, аж до хмар!" 
Кури сиділи нерухомо і чекали, поки орел полетить геть. Тоді вони вилізли зі своїх схованок, збуджено кудкудакали і казали: "Ко-ко-ко! Що йому з того, що він може злетіти аж до небес. Коли його мучить голод, йому все одно доводиться летіти вниз, щоб схопити когось із нас. Якби не ми, йому довелося б померти з голоду в своїх хмарах". 
Потім вони задоволено клювали зернятка і черв'ячків та раділи. 

Казка з України, версія ДжамілиДженіке, після:  "Сонячна троянда", переклад Л. Ремане, Берлін 1966 р.