Es war einmal ein armer Bauer, der hatte viele Kinder. Einmal hatte er viel Hirse gesät, aber ehe er sie ernten konnte, kam im Herbst der Frost und vernichtete die ganze Hirse. Der Bauer stand mit leeren Händen da. Wortlos rüstete er zum Aufbruch, da fragte ihn seine Frau: «Wohin willst du denn, lieber Mann?»
«Ich gehe den Frost suchen», antwortete er.
«Was willst du bei ihm?», fragte die Frau.
«Er hat mir die ganze Hirse verdorben», sagte der Bauer.
«Was kannst du schon mit ihm machen?»
«Ich würde ihn am liebsten umbringen», sagte der Mann.
Er brach auf und traf den Frost. Der sprach: «Hör Bauer, mir, dem Frost, kannst du nichts anhaben. Nimm lieber diesen Sack, dann hast du dein Leben lang Brot und Salz.»
«Was soll ich mit dem Sack machen?», fragte der Bauer den Frost.
«Wenn du nach Hause kommst, stell ihn auf den Tisch und hole aus ihm heraus, wonach es dich gelüstet.»
Der Bauer freute sich, dass er jetzt einen solchen Sack besass. Sein Bruder aber war sehr reich und hatte keine Kinder. Eines Tages lud der Arme den reichen Bruder zu einem Schmaus ein, damit der sich das Wunderding von Sack einmal ansah. Der Reiche kam und sagte: «Ich schenke dir sechs Bienenstöcke und einen Pflug, dann hast du was zum Pflügen, du hast schliesslich Kinder, und du gibst mit den Sack dafür.» Der Arme gab dem Reichen den Sack, obwohl ihm der Frost verboten hatte, den Sack zu verschenken. Am nächsten Morgen kam der Arme zu seinem Bruder, um die Bienenstöcke abzuholen, aber der Reiche sagte: «Bruder, hast du je erlebt, dass ein Sack etwas enthält, was man nicht hineingetan hat?» Den Sack hatte er genommen, aber die versprochenen Bienenstöcke gab er nicht her. Da ging der Arme wieder zum Frost und beklagte sich, dass sein Bruder ihm den Sack weggenommen, die versprochenen Bienenstöcke jedoch verweigert hatte. Der Frost sagte: «Ich habe dir doch verboten, den Sack wegzugeben! Hier hast du ein Brot und eine Speckseite, gib deinen Kindern ordentlich zu essen, damit sie fröhlich herumtollen. Und nimm noch diesen silbernen Sack. Wenn du nach Hause kommst, hänge ihn an die Wand, und lade deinen Bruder ein. Er wird dir den anderen Sack für diesen geben, und du gib ihm diesen für den anderen.» Der Bauer lud also seinen Bruder ein, und als der sah, dass der silberne Sack schöner war als der erste, war er mit dem Tausch einverstanden. So tauschten sie also; der Reiche nahm den silbernen Sack und gab den anderen dafür her. Der Reiche kam mit dem silbernen Sack nach Hause und erzählte seiner Frau, er hätte sich bei seinem Bruder einen noch schöneren Sack besorgt, einen silbernen, sie solle sogleich den Tennenwart, den Schöffen, den Amtmann und den Popen zu einem Schmaus einladen. Ein festliches Mahl wollte er ihnen vorsetzen. Die Gäste fanden sich zum Festessen ein, aber im Haus war es bitter kalt. Nun liess der Reiche die Gäste am Tisch Platz nehmen und stellte den Sack auf die Tafel. Die Gäste machten grosse Augen. Aber er sagte: «Sack, öffne dich!» Da öffnete sich der Sack, sieben Teufel sprangen heraus und gingen auf die Gäste los. Er hätte rufen sollen: «Sack, schliesse dich!», er aber schrie andauernd: «Sack, unter den Tisch!» Die Gäste sprangen zum Fenster hinaus und flohen so schnell sie konnten nach Hause. Der arme Bauer aber hatte seinen ersten Sack wieder, holte alles daraus hervor was er brauchte und musste nie wieder Not leiden.

Märchen aus der Ukraine, aus: D. Jaenike, Wintermärchen aus aller Welt 2018, © Mutabor Verlag 

Від Мороза

Жив колись бідний селянин, який мав багато дітей. Одного разу він посіяв багато проса, але не встиг його зібрати, восени прийшли морози і знищили все просо. Селянин залишився ні з чим. Мовчки він зібрався йти, коли дружина запитала його: "Куди ти йдеш, любий чоловіче?".
"Я піду шукати Мороза", - відповів він.
"Що ти від нього хочеш?" - запитала дружина.
"Він зіпсував мені все просо", - сказав селянин.
"Що ти з ним вже можеш вдіяти?"
"Я хотів би його вбити", - сказав чоловік.
Він вирушив у дорогу і зустрів Мороза. Той каже: "Слухай, селянин, мені, Морозу, ти нічого не можеш зробити. Візьми краще цей мішок і будеш мати хліб і сіль все життя".
"Що мені робити з мішком?" - запитав селянин у Мороза.
"Коли прийдеш додому, поклади його на стіл і візьми з нього все, чого бажаєш".
Селянин був задоволений, що тепер має такий мішок. Та його брат був дуже багатий і не мав дітей. Одного дня бідняк запросив багатого брата на гостину, щоб той подивився на чудодійний мішок. Багач прийшов і каже:
"Я тобі дам шість вуликів і плуг, тоді будеш мати чим орати, адже в тебе діти, а ти мені за це даси мішок". Бідняк віддав мішок багатому, хоча Мороз забороняв йому віддавати мішок. Наступного ранку бідняк прийшов до свого брата, щоб забрати вулики, але багатій сказав: "Брате, бачив ти коли-небудь, щоб у мішку було те, чого в нього не покладено?". Мішок він взяв, але обіцяних вуликів не віддав. Тож бідолаха повернувся до Мороза і поскаржився, що брат забрав у нього мішок, а від обіцяних вуликів відмовився. Мороз сказав: "Я ж казав тобі не віддавати мішок! Ось тобі буханець хліба і шматок сала, нагодуй своїх дітей, щоб вони весело гралися. І ще візьми цей срібний мішечок. Коли прийдеш додому, повісь його на стіну і запроси брата. Він дасть тобі інший мішок за цей, а ти даси йому цей за інший". Тож селянин запросив брата, і коли той побачив, що срібний мішок кращий за перший, погодився на обмін. Так вони обмінялися: багач узяв срібний мішок, а замість нього дав інший. Багач прийшов додому зі срібним мішком і сказав дружині, що отримав від брата ще кращий мішок, срібний, щоб вона негайно запросила на гостину пристава, суддю, старосту і попа. Він хотів подати їм святкову трапезу. Гості прибули на свято, але в хаті було люто холодно. Отже багач запросив гостей сісти за стіл і поклав мішок на стіл. Гості витріщили очі. Та він сказав: "Мішок, відкрийся!". Тоді мішок розкрився, вискочило семеро чортів і кинулися на гостей. Він мав би кричати: "Мішок, закрийся!", а він продовжував кричати: "Мішок, під стіл!". Гості вистрибнули з вікна та чимдуж втекли додому. Бідолашний селянин отримав знов свій перший мішок, дістав з нього все необхідне і більше ніколи не зазнавав поневірянь.

 Казка з України, від: Д. Єніке, Вінтермерхен, ©Mutabor Verlag

The frost

Once upon a time there was a poor farmer who had many children. Once he had sown a lot of millet, but before he could harvest it, the frost came in the fall and destroyed all the millet. The farmer stood there empty-handed. Wordlessly he prepared to leave, when his wife asked him, "Where are you going, dear husband?"
"I am going to look for the frost," he answered.
"What do you want with him?" asked the woman.
"He has spoiled all my millet," said the farmer.
"What can you do with him?"
"I'd love to kill him," said the man.
He set out and met the frost. He said, "Listen, farmer, you can't do anything to me, the frost. You'd better take this sack, and you'll have bread and salt all your life."
"What should I do with the sack?" the farmer asked the frost.
"When you come home, put it on the table and get out of it what you crave."
The farmer was pleased that he now had such a sack. But his brother was very rich and had no children. One day the poor man invited the rich brother to a feast, so that he could have a look at the miraculous sack. The rich man came and said, "I'll give you six beehives and a plow, then you'll have something to plow, after all you have children, and you give me the sack for it." The poor man gave the sack to the rich man, although the frost had forbidden him to give the sack away. The next morning the poor man came to his brother to pick up the hives, but the rich man said, "Brother, have you ever known a sack to contain something that was not put in it?" He had taken the sack, but he did not give the promised hives. So the poor man went back to the frost and complained that his brother had taken the sack from him but refused the promised hives. The frost said, "I told you not to give away the sack! Here you have a loaf of bread and a side of bacon; feed your children properly so that they may frolic merrily. And take this silver sack too. When you get home, hang it on the wall, and invite your brother. He will give you the other sack for this one, and you give him this one for the other." So the peasant invited his brother, and when he saw that the silver sack was more beautiful than the first, he agreed to the exchange. So they exchanged; the rich man took the silver sack and gave the other one for it. The rich man came home with the silver sack and told his wife that he had obtained an even more beautiful sack from his brother, a silver one, and that she should immediately invite the bailiff, the alderman, the magistrate and the popes to a feast. He wanted to prepare a festive meal for them. The guests arrived for the feast, but it was bitterly cold in the house. Now the rich man let the guests sit down at the table and put the sack on the table. The guests made big eyes. But he said, "Sack, open!" Then the sack opened, seven devils jumped out and went at the guests. He should have shouted, "Sack, close!" but he kept shouting, "Sack, under the table!" The guests jumped out the window and fled home as fast as they could. The poor farmer, however, got his first sack back, took out everything he needed from it and never had to suffer hardship again.

Fairy Tale from Ukraine,  translated by S.Fuss/L. Jaenike, based on Djamila Jaenike, Wintermärchen aus aller Welt, 2018 © Mutabor Verlag